Суд ухвалив вирок відносно жителя м. Здолбунів за ст. 336 КК України

22 вересня 2026 року Здолбунівський районний суд Рівненської області визнав винуватим жителя м. Здолбунів у вчиненні злочину, передбаченого ст.  336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації).

За матеріалами справи, чоловік був військовозобов’язаним, перебував на військовому обліку та був придатним до військової служби. Підстав для звільнення від призову, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», він не мав.

У грудні 2024 року чоловік отримав повістку про необхідність явки для подальшого направлення до військової частини, однак у визначений час до ТЦК та СП він не прибув.

Свої дії чоловік пояснював релігійними переконаннями. Він зазначав, що є Свідком Єгови, з 2010 року охрещений служитель Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, а згодом став священнослужителем – старійшиною(єпископом) збору. За його словами, віра не дозволяє йому брати до рук зброю, носити військову форму та загалом виконувати військовий обов’язок.

Чоловік також звертався із заявами про заміну військової служби альтернативною невійськовою.

Суд зазначив, що українське законодавство не передбачає можливості відмовитися від виконання обов’язку проходити військову службу за призовом під час мобілізації лише через релігійні чи інші переконання.

Суд також наголосив, що свобода віросповідання не є абсолютною. Вона може бути обмежена законом, зокрема в інтересах громадської безпеки та захисту прав і свобод інших людей.

Загальна мобілізація в умовах воєнного стану має легітимну мету — забезпечення оборони держави від агресії. За таких обставин держава може встановлювати пропорційні обмеження, зокрема не передбачати можливості відмови від призову під час мобілізації через релігійні переконання.

Суд визнав законним призов чоловіка на військову службу під час мобілізації та підтвердив наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України.

Обвинуваченому призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України.

Вказана правова позиція щодо призначення покарання підтверджена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року у справі №573/838/24; постанові від 19 серпня 2026 року колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №608/1088/23; постанові від 26 серпня 2026 року колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі  №282/241/25.

Відповідно до ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вирок суду  не набрав законної сили та може бути оскаржений у встановленому законом порядку.

Із судовим рішенням у справі №562/524/26 можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Пресслужба Здолбунівського районного суду Рівненської області.